Туркин Олександр Павлович, контролер
Я працюю на “Калинівському ринку” з 1992 року.
Коли я тільки прийшов сюди – ринок був значно більш “простеньким”, ніж є зараз. Були просто розподілені місця для торгівлі: столики, розкладачки, просто собі люди стояли.
Працювати на “Калині” було дуже престижно. Він лише починався, потрохи ставав більшим… Але вже тоді всі розуміли, що робота тут – привід для гордості.
Як я потрапив на ринок? Раніше працював на заводі. У 90-х почався економічний спад…Все розпалось. Я шукав роботу. І знайшов її тут. Щоправда, не контролером працював спочатку. Взяли мене на посаду “регулювальника”.
Що цікаво – коли звільнився з заводу, то почав і сам торгувати тут. Жінка торгувала в “жабці”, я їй допомагав.
Привозив її на ринок постійно. Щодня ж їхав сюди, поцікавився чи є вакансії… І знайшов місце регулювальника-паркувальника.
Зараз моя робота контролера полягає у тому, щоб стежити за порядком, “оквитковувати”. Стежити за тим, як поводяться підприємці, відвідувачі. Усяке буває. Хтось часом грубить… Я, звісно, ні з ким не конфліктую, але завжди підходжу по-культурному і роблю зауваження. Все-таки тут люди, діти. Але є такі нахаби, до яких не достукатись…
Чи є щось важке у моїй роботі? Ні, робота як робота. Не скажу, що важко. Працювати з людьми насправді – не так вже й важко. Головне – знайти підхід. Спробуй з кожним поговорити, домовитись.
Найщасливіший день за час роботи? Та кожен день щасливий. Прокинувся – вже добре. Ідеш на роботу – вже гарний настрій. Не було ніколи такого, щоб щось було не так чи було сумно, щоб настрою не було. Так, буває, що настрій псують. Але загалом все нормально!
І жодного разу, навіть коли були напружені ситуації я не хотів звільнитися!
Найважче було під час повені у 2008 році – але ми усі впорались! Все плавало…Всі хвилювались… Було важко…
Звичайна робота – головне, щоб було здоров’я.
Я купую все на “Калинівському ринку”, моя жінка купує. Тому – рекомендую покупки тут.
Бажаю усім вдалих покупок на ринку! Продавцям і покупцям – бути ввічливими!