Вівторок - Неділя з 6:00 до 14:00

Попович Світлана Андріївна

Світлана Попович, інспектор з контролю за дотриманням правил торгівлі

Попович Світлана Андріївна, інспектор з контролю за дотриманням правил торгівлі

Вона – харизматична і красива, усміхнена і доглянута жінка з карими очима і доброю посмішкою.
Одразу ж знайшла кілька хвилин для нашої розмови: в кабінеті були ще кілька колег, які добрим поглядом наче підтверджували кожне слово цієї красуні.

Сьогодні знайомимо вас зі Світланою Андріївною Попович, інспекторкою з контролю за дотриманням правил торгівлі. Вона працює на ринку вже 20 років.

До роботи на ринку, я працювала в торгівлі багато років. Коли прийшла сюди, то мій відділ називався відділом торгівлі. Кумедно, що коли я збиралась влаштовуватись на “Калинівський”, то дехто зі знайомих казав: “Навіщо тобі на ринок? Він вже зачиняється… Нічого з того не вийде..” Уявляєте, 20 років тому!

Як будь-яка людина, яка іде на нову роботу, для мене була важлива практика. Коли була новачком – то були ситуації ледь не до сліз. Ви ж розумієте, щоб знати понад 30 гектарів території і швидко на ній орієнтуватися потрібен час, практика. Потрібне спілкування з людьми, знання де, хто і чим торгує. Така специфіка. Вже зараз – я “у своїй тарілці”, я люблю свою роботу, хочу працювати, бо життя триває. Чомусь людей зрілого віку мало хто бере на нову роботу, роки біжать, від цього нікуди не подітись… Але в нас колектив прекрасний, я рада бути тут. Звісно, деякі люди змінюються, але ми раді працювати з усіма.

Коли тільки прийшла на ринок понад усе боялась спілкування з людьми: з ними важко працювати. В мої обов’язки, наприклад, входить перевірка документів, і от ти приходиш до підприємців, а тебе починають розпитувати, мовляв – ти хто така, чому прийшла, тощо… Спочатку ставлення було упереджене, але чесно кажучи, зараз і ще важче, бо через карантини люди дуже напружені… Хоча спілкування усе в межах робочих обов’язків і порядків, та все одно реакція різних людей відповідно теж різна. А загалом роботи я ніякої не боюсь.

Пам’ятаю, раніше коли розповідала комусь, що працюю на “Калинівському ринку” десь у відрядженнях – це було, як кажуть на Буковині, «гонорово». Усі з таким захопленням реагували, коли чули, що я працюю на “Калинці”.

Якщо говорити про саме мою роботу, то в мої обов’язки входить перевірка документів, ми повинні усе довести до відома підприємців, розказати, скласти протоколи, якщо щось не виконується. Перевірити наявність медичних книжок, табличок з даними у контейнері, сертифікати на товар, відповідність умов зберігання товару, тощо…
Ще я працюю у профспілці і от, до речі, сьогодні я у бюро оголошень замість колеги-дикторки, яка у відпустці.

Попович Світлана Андріївна, інспектор з контролю за дотриманням правил торгівлі

Найважче у роботі – коли тебе не розуміють. І будь-які зміни – це важко теж.

Найкращий день на моїй роботі – це щорічно мій день народження. Я дуже люблю це свято. Мене завжди красиво вітають мої колеги, вони мене люблять, поважають, а мені як жінці це не може бути не приємно! Я одна жінка у чоловічому колективі і усі свята мені дуже подобається, бо завжди почуваюсь радісно.

А ще один з найщасливіших днів на роботі – це день 8 років тому, коли в мене народився онук. Це була неділя, я прийшла на роботу і потім дізналась, що стала бабусею.

Найнапруженіший день на роботі – це, звісно, у 2008 році дні потопу. Я була у відпустці і мені зателефонував начальник та сказав: “Світлано, у вашому кабінеті по вікна води і болота…” Я навіть не повірила, а це виявилось правдою. А як було шкода бачити підприємців, які так сильно постраждали! Я взагалі думала, що з цього болота ми вже не вийдемо. Розумієте, стоячи на мості можна було зачерпнути води! Ось настільки сильна була ця повінь. Я думала, що тоді ринок вже не відчиниться…

Чи хотіла колись я звільнитись? Хотіла… Але попри труднощі, я завжди відпускаю емоції і залишаюсь. Життя триває! Я дуже звикла до людей, люблю своїх колег… Я вже стільки пропрацювала тут, стільки вже знайомих, рідних, близьких… Як вже тепер щось змінювати?

До речі, я все купую на ринку тут, незважаючи на те, що живу досить далеко. Тут найкраще.

Чого мені бракує? Певно, більше взаєморозуміння від людей. Ми живемо у такому малому місті… На ринку життя не скінчиться, нам ще жити довго тут.

Попович Світлана Андріївна, інспектор з контролю за дотриманням правил торгівлі

Ми українці, ми вистоїмо і все переживемо. Незважаючи ні на що. Ми вміємо працювати, терпіти, радіти…
Покупцям раджу приходити, бо в нас є чудовий вибір, а підприємцям бажаю бути трохи лагіднішими і добрішими. Щоб ми усі могли співпрацювати одне з одним.
Треба брати від життя найпозитивніше, бо воно – ТРИВАЄ!